Дора Керолайн Стівенс (26 жовтня 1888 — 22 березня 1963), відома як Доріс Стівенс () — американська суфражистка, феміністка і письменниця. Перша жінка-членкиня Американського інституту міжнародного права та перша голова Міжамериканської комісії жінок.
Коли в 1914 році CUWS відокремився від головної організації, Стівенс стала національною лідеркою. Вона відповідала за координацію жіночого конгресу, який відбувся на Панамській тихоокеанській виставці в 1915 році. Коли у 1916 році CUWS стала Національною жіночою партією (NWP), Стівенс організувала партійних делегаток та делегатів для кожного з 435 округів виборчого в Конгрес, намагаючись досягти національних прав жінок і перемогти кандидатів, які виступали проти прав жінок. Між 1917 і 1919 роками Стівенс була видатною учасницею «Тихих вартових» у Білому домі Вудро Вільсона, щоб спонукати його до ухвалення конституційної поправки щодо виборчих прав жінок, і за свою участь була кілька разів заарештована. Після того, як 19-та поправка закріпила за жінками право голосу, вона написала книгу під назвою «Ув'язнені за свободу» (1920), в якій розповідає про випробування вартою.
Як тільки право голосу було забезпечено, Стівенс звернула увагу на правовий статус жінок. Вона підтримала прийняття поправки про рівні права та з 1927 по 1933 роки працювала з Еліс Пол над обсягом роботи, порівнюючи різний вплив на закон для жінок і чоловіків. Мета збирання даних полягала в тому, щоб отримати міжнародний закон, який захищав би право жінок на рівноправне громадянство. Дослідження у 90 країнах було завершено за допомогою феміністок і оцінювало закони, що контролюють громадянство жінок у кожній країні. Отримавши у 1927 році схвалення роботи від Ліги Націй, у 1928 році Стівенс представила пропозицію Панамериканського союзу, переконавши керівний орган створити Міжамериканську комісію жінок (CIM). У 1931 році вона приєдналася до Американського інституту міжнародного права, ставши його першою жінкою-членом. У 1933 році її робота привела до першого договору про забезпечення міжнародних прав жінок. Конвенція про громадянство жінок встановлювала, що жінки зберігають своє громадянство після шлюбу, а Конвенція про громадянство передбачала, що ні шлюб, ні розлучення не можуть впливати на громадянство членів сім'ї, поширюючи захист громадянства на дітей.
Вигнана з CIM у 1938 році та NWP у 1947 році через політичні суперечки, у 1951 році Стівенс стала віце-президентом Ліги Люсі Стоун, членом якої вона була з 1920-х років. Вона боролася проти згортання політики, яка позбавляла жінок переваг, які вони досягли, щоб стати робочою силою під час Другої світової війни, і працювала над утвердженням фемінізму як наукової сфери дослідження. Вона продовжувала боротися за фемінізм до самої смерті в 1963 році.
Раннє життя Дора Керолайн Стівенс народилася 26 жовтня 1888 року в Омахі, штат Небраска, в родині Керолайн Д. (до шлюбу Купман) і Генрі Гендербурка Стівенса. Її батько протягом 40 років був пастором голландської реформатської церкви, а мати була іммігранткою з Голландії в першому поколінні. Одна із чотирьох дітей, Доріс виросла в Омасі та закінчила у 1905 році середню школу Омахи.
Вона продовжила освіту, закінчивши у 1911 році Оберлінський коледж зі ступенем соціології, хоча спочатку займалася музикою. Під час навчання в коледжі була відома романами та енергійним суфражистським активізмом. У студентські роки культивувались її непокірна поведінка та зневага до стереотипів про жіночу пристойність. Після закінчення школи працювала вчителькою музики та соціальною працівницею в Огайо, штат Мічиган. і Монтані, перш ніж переїхати до Вашингтона, округ Колумбія, де вона стала регіональною організаторкою Національної американської жіночої асоціації виборців (NAWSA).
Суфражизм У 1913 році Доріс Стівенс прибула до Вашингтона для участі в червневому пікетуванні Сенату. Вона не планувала залишатися, але юристка та суфражистка Еліс Пол переконала її це зробити. NAWSA її найняла і призначила до новоствореного Конгресового союзу за виборче право жінок (CUWS), який створили Еліс Пол і Мері Ріттер Бірд. У той час Союз був підрозділом NAWSA, хоча діяв незалежно. Стівенс була найнята на посаду виконавчої секретарки у Вашингтоні, округ Колумбія, а також на посаду регіональної організаторки і отримала призначення у східний округ. Пол розділила націю на квадранти по 12 штатів у кожному та призначила Стівенс на східну частину, Мейбл Вернон на середній захід, Енн Мартін на крайній захід і Мод Янґер на південь. Регіональним організаторкам було доручено розповісти групам про законопроєкти про виборче право, які були в Конгресі, і отримати підтримку від кожного штату для ратифікації національного виборчого права. Замість того, щоб слідувати попередній стратегії досягнення виборчих прав на основі штату за штатом, стратегія Союзу Конгресу була повністю схвалена федеральним органом. Це питання спричинило розрив у русі за виборче право на Конвенції 1913 року, що змусило Пол та її прихильниць розірвати зв'язки з NAWSA та стати незалежною організацією.
З розломом Конгресосвий Союз почав реорганізацію, щоб підштовхнути кампанії проти кандидатів від Демократичної партії, оскільки вони не підтримували виборче право, коли контролювали законодавчий орган. Пол заснувала жіночу консультативну раду, у складі якої були працівниці суфражизму та видатні жінки: Берта Фавлер, Шарлотта Перкінс Гілмен, Гелен Келлер, Белль Кейс Ла Фоллетт, Мей Райт Сьюолл, і педагогині, такі як Емма Ґіллетт, Марія Монтессорі та Клара Луїза Томпсон, професорка латинської мови в Рокфордському коледжі, щоб надати новій організації довіри. Доріс Стівенс стала національною організаторкою, якій було доручено організувати жінок у штатах, у яких вони могли голосувати, використовувати свої бюлетені та виступати проти будь-якого кандидата, який не підтримує повне надання жінкам виборчих прав. Одним із перших місць, куди поїхала Стівенс, був Колорадо, де CUWS вдалося добитися від одного конгресмена зобов'язання підтримувати жіночу справу. Повернувшись після того успіху в січні 1915 року, вона поїхала до Нью-Йорка і Ньюпорта, Род-Айленд, щоб провести передвиборчу кампанію, перш ніж вирушити на захід. Вона проводила передвиборчу кампанію в Канзасі, сподіваючись знайти делегатів на конгрес, запланований у Сан-Франциско на вересень.
Прибувши до Каліфорнії в червні, Стівенс супроводжувала групу жінок на чолі з Шарлоттою Анітою Вітні, щоб зустрітися з членами Комітету з асигнувань Палати представників, які збиралися в готелі Palace в Сан-Франциско. Суфражисток запевнили, що вони зможуть представити свої проблеми, але голова комітету, Джон Дж. Фіцджеральд із Нью-Йорка, відмовився виконати обіцянку. Не злякавшись, Вітні та Стівенс продовжували планувати Панамську тихоокеанську виставку CUWS Congress у Сан-Франциско. У Сан-Франциско в штаб-квартирі CUWS у 1915 році Стівенс обговорювала стратегію використання «усмішки мільйона голосів», вважаючи, що посмішка є корисним інструментом у боротьбі за підтримку чоловіків. «Посміхніться чоловікам, і вони проголосують за вас. Подивіться суворо, і вони не проголосують», — заявила вона. Однак коли за два тижні до заходу прибула Еліс Пол, вона скасувала хорові заходи, парад і масовий мітинг, які були заплановані в Шотландському ритуальному залі. Стівенс брала участь у нагляді за кожною з цих подій, хоча їх планували та організовували місцеві жінки. Пол таки зберегла ланч і бал у каліфорнійській будівлі експозиції. Після вересневого Конгресу Стівенс планувала залишитися в Сан-Франциско і керувати виставковим стендом CUWS, але вона була змушена повернутися до Вашингтона, оскільки східна делегатка Маргарет Віттемор покинула справу через своє одруження. Стівенс негайно почала планувати з'їзд, який мав відбутися у Вашингтоні в грудні.
На початку 1916 року Доріс Стівенс оголосила про політику, яку CUWS організував у 22 штатах і планував набирати делегаток для кожного з 435 округів палат. Від делегаток вимагалося сформувати комітети, щоб тиснути на членів Конгресу, щоб вони віддавали перевагу жіночому виборчому праву, і повідомляти їм, що їхні виборці виступають за те, щоб жінки отримали право голосу. Інша стратегія, яку Стівенс почала впроваджувати на початку 1916 року, вимагала від членів CUWS виїхати до інших штатів, де жінкам дозволено голосувати, оформити місце проживання та зареєструватися для голосування. Таким чином вони могли голосувати на державних і національних виборах у сподіванні поповнити законодавчий орган законодавцями, які виступали за виборче право. Того року Стівенс зареєструвалася для голосування в Канзасі. 5 червня 1916 року CUWS стала Національною жіночою партією (NWP), маючи єдину платформу для отримання конституційної поправки щодо національного виборчого права для жінок. Після відвідування з'їзду NWP у Чикаго в червні Доріс Стівенс попрямувала на з'їзд у Колорадо. До жовтня Стівенс організовувала і керувала виборчою кампанією NWP у Каліфорнії.
Арешт У зв'язку зі вступом США у Першу світову війну деякі суфражистки припинили свою активність у 1917 році, оскільки це могло вважатися «непатріотичним». Натомість Стівенс наполягала на тому, що «з боку Вілсона було зарозуміло боротися за демократію за кордоном, коли жінки не були залучені до демократії вдома». У січні після невтішної зустрічі делегації NWP із президентом Вудро Вільсоном було вирішено, що вони щодня протестуватимуть біля Білого дому, стоячи як тихі вартові, доки Вільсон не визнає важливість їхньої справи. Жінки перебували на посту понад рік, незважаючи на погодні умови та загрозу арешту. Хоча вона виконувала інші організаційні завдання, такі як організація відділення NWP у Північній Кароліні в березні, Доріс Стівенс брала участь як вартова. Вона та 15 інших жінок були заарештовані за пікетування біля Білого дому в День взяття Бастилії в липні 1917 року, звинувачені в блокуванні тротуару і відбули три дні з 60-денного терміну у Робочому домі Оккокуан, перш ніж отримати помилування від президента Вільсона. Жінок розмістили серед інших ув'язнених, їм не видали зубних щіток, гребінців та туалетного приладдя, і їм довелося користуватися однією лійкою з водою з рештою ув'язнених.
Доріс Стівенс познайомилася з Дадлі Філдом Малоуном (з яким пізніше одружилася), коли він представляв її інтереси під час протесту перед Білим домом. Він працював помічником держсекретаря в кабінеті Вільсона, але був загітований на суфражиста і залишив свою посаду. Він з'являвся разом зі Стівенс на заходах зі збору коштів і допоміг зібрати тисячі доларів на їх справу, яка набирала обертів, оскільки президент Вілсон нарешті схвалив надання виборчих прав. Між 1918 і 1919 роками Стівенс продовжувала чергувати виступи та пікетування. Її знову заарештували разом з Елсі Гілл, Еліс Пол і трьома суфражистками «Джейн Доу» на демонстрації NWP у Метрополітен-Опера в Нью-Йорку в березні 1919 року. 4 вересня 1920 року боротьба була виграна, коли держсекретар Бейнбрідж Колбі оголосив, що необхідні 36 штатів ратифікували 19-ту поправку з ратифікацією Теннессі. К 1920 році Стівенс опублікувала типову інсайдерську розповідь про ув'язнення активістів NWP під назвою «Ув'язнені за свободу».
Протягом багатьох років Доріс Стівенс обіймала кілька важливих керівних посад NWP, включаючи посаду голови законодавчого органу і членство у виконавчому комітеті. У 1920 році Алва Белмонт була обрана президенткою NWP, а Стівенс була її особистою помічницею, навіть написавши автобіографію Белмонт. Відносини Белмонт та Стівенс були спірними, але молодша Стівенс погодилася на те, що Белмонт багато років контролювала багато її особистих дій. Подорожуючи для роботи в NWP до Європи, Белмонт наполягла на тому, що наречений Стівенс не може приєднатися до них, і коли він це зробив, Белмонт переїхала до Франції без Стівенс.