Вікторія Каліфорнія Клафлін (23 вересня 1838 р. — 9 червня 1927), у шлюбах Клафлін Вудгалл та Вудгалл Мартін — американська суфражистська лідерка, ораторка, брокерка, підприємиця, письменниця, редакторка феміністичної газети. Перша жінка-кандидатка в президенти США (вибори 1872 року) з програмою на підтримку рівних прав жінок. Активістка за права жінок і трудові реформи, прихильниця «вільного кохання», під яким мала на увазі свободу одружуватися, розлучатися та народжувати дітей без соціальних обмежень чи втручання уряду, просувала сексуальну освіту, вегетаріанство та спіритуалізм.
Разом із сестрою Теннессі Клафлін вони були першими жінками, що керували брокерською фірмою на Волл-стріт, заробивши авторитетний статок"Before Hillary eyed presidency, there was Ohio's 'Mrs. Satan'.., який вклали в передвиборну газету Woodhull & Claflin's Weekly (одна з перших газет, заснованих жінками, почала виходити в 1870 році).The Revolution, a weekly newspaper founded by Susan B. Anthony and Elizabeth Cady Stanton, had begun publication two years earlier in 1868. Передвиборна кампанія Вудгалл надихнула принаймні ще одну жінку — крім її сестри — балотуватися до Конгресу. Викрила подружню зраду міністра Генрі Ворда Бічера, що засуджував вільне кохання, описавши у своїй газеті набагато більше деталей, ніж вважалося належним на той час. Це призвело до суду над Бічером за перелюб, одного найсенсаційніших судових епізодів епохи.For an account of the arrest, see "The Claflin Family: Arrest of Victoria Woodhull, Tennie C. Claflin and Col. Blood — They are Charged with Publishing an Obscene Newspaper, " The New York Times.
Авторка багатьох статей та промов на соціальні теми (багато з них були створені спільними зусиллями Вудгалл, її спонсорів та її другого чоловіка Джеймса Блада).
«Вони не можуть зупинити наростаючу хвилю реформ», — часто говорила Вудгалл. — «Світ рухається».
Життєпис Вікторія Каліфорнія Клафлін народилася сьомою з 10 дітей (6 з яких дожили до повноліття) в сільському прикордонному містечку Гомер, округ Лікінг, штат Огайо. Її мати, Роксана «Роксі» Гаммель Клафлін, народилася від неодружених батьків і була неписьменною. Вона стала послідовницею австрійського містика Франца Месмера та нового спіритуалістичного руху. Її батько, Рубен «Бак» Бакман Клафлін, есквайр,1850 federal census, Licking, Ohio; Series M432, Roll 703, p. 437; father listed as Buckman, brothers incorrectly transcribed as Hubern (Hubert) and Malven (Melvin).Wight, Charles Henry, Genealogy of the Claflin Family, 1661—1898. був шахраєм, адвокатом і продавцем зміїної олії. Він походив зі збіднілої гілки шотландсько-американської родини Клафлінів, що проживала в Массачусетсі, напівдалеких двоюрідних братів губернатора Массачусетса Вільяма Клафліна.
За словами біографа Теодора Тілтона, батько бив Вікторію. Біографка Барбара Голдсміт стверджувала, що батько також морив її голодом та вчиняв щодо неї сексуальне насильство, коли вона була ще дуже маленькою. Свою заяву про кровозмішення вона засновувала на вислові в біографії Теодора Тілтона: «Але батьки, наче не бажаючи позбутися доньки, чиє горе передчасно дозрівало в жінку, були в захваті від несподіваної пропозиції». Біографка Майра Макферсон заперечує твердження Голдсміт про те, що «Вікі часто натякала, що він сексуально знущався над нею», а також точність слів Голдсміт про те, що "через роки Вікі скаже, що Бак зробив її «жінкою раніше мого часу». Макферсон писала: «Вікторія не тільки цього не говорила, не було жодного „часто“ залученого, а також це не було про інцест».
Вудгалл вірила в спіритуалізм — вона посилалася на «привида Банко» із шекспірівського «Макбета» — тому що він давав їй віру в краще життя. Вона сказала, що в 1868 році Демосфен порадив їй, яку символіку використовувати для підтримки своїх теорій вільного кохання.
Подорослішавши, Вікторія зблизилася зі своєю сестрою Теннессі Селесте Клафлін (на прізвисько Тенні), на 7 років молодшою за неї та останньою дитиною в сім'ї. Ставши дорослими, вони разом заснували біржову брокерську контору та газету в Нью-Йорку.
До 11 років Вудгалл мала лише три роки формальної освіти, але вчителі визнали її надзвичайно розумною. Вона була змушена залишити школу та дім із сім'єю, коли її батько, після того, як сильно застрахувався, «. спалив сімейний гнилий млин. Коли він намагався отримати страхову компенсацію, його підпал і шахрайство були виявлені; його втекла група міських вігілантів. Місто виявило „благодійність“, щоб зібрати кошти для оплати решти від'їзду родини з Огайо».
Вудгалл двічі переходила з бідності до багатства. Перші статки вона заробила на дорозі як магнетична цілителька, перш ніж приєдналася до спіритуалістичного руху в 1870-х.
Ранній шлюб і діти
У 14 років Вікторія познайомилася із 28-річним Каннінгом Вудгаллом (у деяких записах зазначено як „Ченнінг“), лікарем із міста Рочестера, штат Нью-Йорк. Її родина порадилася з ним щодо лікування дівчинки від хронічної хвороби. Вудгалл практикував медицину в Огайо в той час, коли штат не вимагав офіційної медичної освіти та ліцензування. За деякими даними, Вудгалл викрав Вікторію, щоб одружитися з нею.Prioleau, Elizabeth. Вудгалл стверджував, що є племінником Калеба Сміта Вудгалла, мера Нью-Йорка з 1849 по 1851 рік; насправді він був далеким двоюрідним братом.Coates, H.T. Woodhull Genealogy: The Woodhull Family in England and America, 1904 pp. 159, 211.
Вони одружилися 20 листопада 1853 року. Їхнє свідоцтво про шлюб було записано в Клівленді 23 листопада 1853 року, коли Вікторії було два місяці після її 15-річчя..
Незабаром Вікторія дізналася, що її чоловік алкоголік і бабій. Їй часто доводилося працювати поза домом, щоб утримувати сім'ю. У шлюбі вона народила двох дітей, Байрон і Зулу (пізніше названа Зула) Мод Вудгалл. Байрон народився з розумовою відсталістю в 1854 році, яка, на думку Вікторії, була спричинена алкоголізмом її чоловіка.Noll, Steven and Trent, James. За іншою версією, інвалідність спричинило падіння з вікна. Після народження дітей Вікторія розлучилася з чоловіком, залишивши його прізвище.
Другий шлюб Приблизно в 1866 році Вудгалл одружилася з полковником Джеймсом Гарві Бладом, який також одружувався вдруге. Він служив в армії Союзу в Міссурі під час Громадянської війни в США і був обраний міським аудитором Сент-Луїса, Міссурі.
Життя в Англії і третій шлюб
У жовтні 1876 року Вудгалл розлучилася з другим чоловіком, полковником Бладом. Після смерті Корнелія Вандербільта в 1877 році Вільям Генрі Вандербільт заплатив Вудгалл і її сестрі Клафлін 1000 доларів США (еквівалент $27,000 у 2022 році), щоб ті залишили країну, оскільки він хвилювався, що вони можуть свідчити на слуханнях щодо розподілу маєтку старшого Вандербільта. Сестри прийняли пропозицію й у серпні 1877 року переїхали до Великої Британії.
Вудгалл вперше виступила на публіці як лекторка в Сент-Джеймс-голі в Лондоні 4 грудня 1877 року. Її лекція називалася «Людське тіло, храм Бога», лекцію, яку вона раніше читала у США. На одній з її лекцій був присутній банкір Джон Біддулф Мартін. Вони почали бачитися й одружилися 31 жовтня 1883 року. Його родина не схвалювала союз.
Відтоді Вікторія Вудгалл стала відомою як Вікторія Вудгалл Мартін. Під цим іменем вона видавала журнал The Humanitarian із 1892 по 1901 рік за допомогою своєї доньки Зули Вудгалл. Чоловік помер у 1897 році. Після 1901 року Вудгалл Мартін залишила видавничу діяльність і виїхала в село, оселившись у Нортон-Парку, Нортон Бредона, Вустершир, де побудувала сільську школу разом із Теннессі та Зулою. Завдяки своїй роботі в школі Bredon's Norton вона стала борчинею за реформу освіти в англійських сільських школах із додаванням програми дитячих садків.
Вікторія Вудгалл Мартін брала активну участь у піонерських днях автомобілісток у Жіночому автомобільному клубі. Вважалося, що вона була першою жінкою, яка керувала автомобілем у Гайд-парку, Лондоні та на англійських сільських дорогах.
Кар'єра
Біржова брокерка
Вудгалл разом із сестрою Теннессі (Тенні) Клафлін стали першими жінками-біржовими брокерками, і в 1870 році вони відкрили брокерську фірму на Волл-стріт. Брокери Волл-стріт були шоковані. „Спідниці серед великої рогатої худоби та ведмедів“, — під заголовком New York Sun. Компанія Woodhull, Claflin & Company була відкрита в 1870 році за сприяння заможного Корнелія Вандербільта, шанувальника навичок Вудгалл як медіума. Подейкують, що він був коханцем Теннесі і думав одружитися з нею. Вудгалл заробила статок на Нью-Йоркській фондовій біржі, консультуючи таких клієнтів, як Вандербільт. Одного разу вона сказала йому продати свої акції за ціною 150 центів за акцію, що він належним чином і зробив та заробив на цій угоді мільйони. Такі газети, як New York Herald, називали Вудгалл і Клафлін „королевами фінансів“ і „чарівливими брокерами“. Багато сучасних чоловічих журналів (наприклад, The Days' Doings) публікували сексуальні зображення пари, яка керує своєю фірмою (хоча вони не брали участі в повсякденній діяльності фірми), пов'язуючи концепцію публічно свідомих жінок без супроводу з ідеями „сексуальної аморальності“ та проституції.
Редакторка газети 14 травня 1870 року Вудгалл і Клафлін використали гроші, зароблені від своєї брокерської діяльності, щоб заснувати газету „Woodhull & Claflin's Weekly“, тираж якої в період розквіту становив 20 000 примірників. Його основною метою була підтримка Вікторії Клафлін Вудгалл на пост президента США. Щотижневик, який виходив протягом наступних 6 років, був основним предметом інтересу до фемінізму й став скандально відомим публікацією суперечливих думок на табуйовані теми, пропагуючи, зокрема, сексуальну освіту, вільне кохання, жіноче виборче право, короткі спідниці, спіритуалізм, вегетаріанство та ліцензовану проституцію. В історії часто стверджується, що газета виступала за контрацепцію, але деякі історики не погоджуються.
Газета нині відома тим, що надрукувала першу англійську версію Комуністичного маніфесту Карла Маркса у випуску від 30 грудня 1871 року, і газета красномовно та вміло аргументувала справу праці. Джеймс Блад і Стівен Перл Ендрюс написали більшість статей, а також інші здібні учасники.
У 1872 році Weekly опублікував історію, яка викликала національний скандал і стривожила громадськість на місяці. Генрі Ворд Бічер, відомий проповідник бруклінської Плімутської церкви, у своїх проповідях засуджував філософію вільного кохання Вудгалл, але член його церкви, Теодор Тілтон, розповів Елізабет Кеді Стентон, колезі Вудгалл, що його дружина зізналася, що Бічер скоїв перелюб з нею. Спровокована таким лицемірством, Вудгалл вирішила викрити Бічера. У 1875 році він постав перед судом за подружню зраду в процесі, який став одним із найсенсаційніших судових епізодів епохи, привернувши увагу сотень тисяч американців: судовий процес закінчився незмінним складом присяжних, але церква, безперечно, виграла справу.
2 листопада 1872 року Вудгалл, Клафлін і полковник Блад були заарештовані та звинувачені в публікації непристойної газети й розповсюдженні її через Поштову службу США. Під час рейду було виявлено 3 тисячі примірників газети. Саме цей арешт і виправдання Вудгалл спонукали Конгрес ухвалити закони Комстока 1873 року.Lefkowitz Horowitz, Helen.
Одного разу її захистив Джордж Френсіс Трейн. Інші феміністки її часу, включаючи Сьюзен Ентоні, не погоджувалися з її тактикою наполягання на рівності жінок. Дехто характеризував її як опортуністичну та непередбачувану; в одному помітному випадку вона посварилася з Ентоні під час зустрічі Національної асоціації жіночого виборчого права (NWSA).
Суфражистка