— японська вчена і почесна професорка Національного інституту генетики.

Освіта Томоко Охта народилася поблизу Нагої і виросла в Мійосі-чо в префектурі Айчі. Відвідувала молодшу середню школу, захопилася математикою та фізикою. Після закінчення середньої школи вступила до університету Нагоя. Вона перевелася на факультет сільського господарства Токійського університету та отримала спеціалізацію садівництво. У 1956 році Охта закінчила факультет сільського господарства Токійського університету.

У 1962 році вступила до аспірантури в Державному університеті Північної Кароліни за підтримки стипендії Фулбрайта. Спочатку працювала над цитогенетикою рослин, але переключила свою увагу на популяційну генетику. Потім працювала над проблемами стохастичної популяційної генетики. Охта здобула ступінь доктора філософії.

Кар'єра Повернувшись до Японії в 1967 році, Охта отримала посаду доктора наук у Японському національному інституті генетики (NIG) під керівництвом Мотоо Кімури, єдиного на той час теоретичного популяційного генетика в Японії. Пізніше Охту підвищили на посаду дослідника в Національному інституті генетики, де вона залишалася з 1969 по 1996 рік. У квітні 1984 року Охта стала професором кафедри популяційної генетики NIG. З 1989 по 1991 рік працювала віцедиректором Національного інституту генетики.

Дослідження На початку 1960-х років генетичні теорії про природний відбір припускали, що успадковані мутації або шкідливі та будуть видалені з популяції, або корисні та передадуться майбутнім особинам у популяції.

Охта переконалася, що поділ на хороші, нейтральні та шкідливі мутації є простою моделлю, щоб пояснити спостережувані дані. Вона висунула теорію, що нейтральні мутації відіграють важливу роль в еволюціїЇї теорія поставила під сумнів позицію наставника Кімури, але вони змогли жорстоко сперечатися і все ж зберегти дружбу.

Теорія Охти про шкідливі фіксації запровадила новий клас моделей фіксації походження з метою пояснення спостережених даних. Охта також досліджувала роль випадковості та чисельності населення. Вона показала, що розмір популяції важливий для визначення того, чи можуть поширюватися оптимальні варіанти.

Коли Охта опублікувала свою теорію, їй було важко привернути увагу наукової спільноти. Підтверджуючі дані про еволюцію білка були послідовно зібрані в 1990-х роках.

Відзнаки Робота Охти в галузі молекулярної еволюції отримала міжнародне визнання.

1981 — Перша премія Сарухаші 1984 — міжнародний почесний член Американської академії мистецтв і наук 1986 — Спеціальна премія Avon для жінок, Avon Японія 1986 — Меморіальна премія Велдона, Оксфордський університет 2002 — Заслужена особа культури, Імператор Японії 2015 — Крафордська премія Шведської королівської академії наук 2016 — Орден Культури, Імператор Японії

Бібліографія

Книги

Статті

Примітки