Ю́рій Микола́йович Либеди́нський (; , Одеса, Херсонська губернія — 24 листопада 1959, Москва, Московська область) — російський радянський письменник, журналіст і воєнний кореспондент. Спочатку мав прізвище Лебединський ().
Біографія Юрій Лебединський народився 28 листопада (10 грудня) 1898 року в Одесі, в єврейській сім'ї: батько — випускник Єнського і Дерптського університетів, дитячий і санітарний лікар Микола Львович (Натан Ліберович) Лебединський (1868-1920),Лебединский Николай Львович : Указывается также 1866 год рождения, вырос в Херсоне. мати — стоматологиня Тетяна Володимирівна Лебединська (до шлюбу Тойба Вульфівна Нахімсон; 1870-1941). Дитинство провів у Міаському заводі та в селищі Тургояк на Уралі, де батько приблизно з 1901 року служив лікарем гірничозаводського госпіталю, а під час російсько-японської війни — лікарем прифронтового лазарету і потім евакогоспіталю в Міаському заводі. 1909 року сім'я переїхала до Челябінська, де батьки приймали пацієнтів у будинку А. С. Бухаріна на Азіатській вулиці (кут Михайлівської).
У 1910 році вступив до міського реального училища. У 1916 році батька перевели в Уфу, де він служив начальником військового госпіталю, а після Лютневої революції сім'я повернулася до Челябінська, де з 1919 року батько очолював санітарний підвідділ у губздороввідділі, восени 1919 — взимку 1920 року входив до «трійки» Чекатіфа (Надзвичайної комісії по боротьбі з тифом) під час епідемії тифу на Уралі та в Сибіру (у Челябінську було розгорнуто 19 госпіталів і 12 тифозних лікарень) і помер від тифу в січні 1920 року.
У 1918 році закінчив реальне училище в Челябінську. Учасник громадянської війни на Уралі, служив політруком. У 1919 році набула поширення його сатирична поема «Сірий Патфіндер». Восени 1920 року повернувся до Челябінська, служив у політвідділі губвійськкомату, працював у газеті «Радянська правда» (пізніше «Челябінський робітник»). Член РКП(б) з 1920 року.
У 1921 році був направлений до Єкатеринбурга викладачем курсів військових комісарів. Потім до 1923 року був викладачем у Вищій військовій школі зв'язку в Москві, потім працював токарем Московського електромеханічного заводу імені Леніна.
Почав займатися літературою в реальному училищі, брав участь у виданні учнівського літературного журналу «Перші кроки», писав оповідання під псевдонімом «Ю. Логан»; публікувався з 1921 року. У 1928 році переїхав до Ленінграда, керував письменницькою організацією. Активний діяч груп «Жовтень», МАПП, один із керівників РАПП. Голова Центральної ревізійної комісії СП СРСР з 1934 року.
У 1936 році повернувся до Москви. У червні 1937 року виключений із партії за троцькізм (поновлений 1939 року).
Під час німецько-радянської війни пішов в ополчення, потім — кореспондент фронтових газет «Червоний воїн» і «Червона зірка». Майор. Після контузії 1942 року перебував на лікуванні в госпіталі, де познайомився зі своєю останньою дружиною Лідією Толстою. Після повернення в стрій — знову в газеті «Червоний воїн». Нагороджений медаллю «За оборону Москви» (1944).
У 1947 році жив у місті Дзауджикау, брав участь у перекладі російською мовою нартовського епосу осетин. Займався дослідженнями національних літератур Північного Кавказу, товаришував із кабардинськими та осетинськими письменниками.
Перша популярність до Либединського прийшла з публікацією повісті «Тиждень» (1922), яку серед інших було відзначено А. К. Воронським, — про революційні події в Челябінську. Автор повістей «Комісари» (1925), романів «Завтра» (1923), «Поворот» (1927), «Народження героя» (1930), »Баташ і Батай» (1940-1941), воєнних нарисів та оповідань, книжки для юнацтва »Виховання душі» (1962), мемуарних книжок «Сучасники» (1958) та «Зв'язок часів» (1962).
У 1927 році взяв участь у колективному романі «Великі пожежі», який публікувався в журналі «Вогник».
Помер 24 листопада 1959 року в Москві від серцевого нападу. Похований на Новодівичому кладовищі (ділянка № 8).
Твори
«Тиждень» (; 1923) «Завтра» (; 1924) «Комісари» (; 1926) «Навчання, творчість і самокритика» (; 1927) «Поворот» (; 1929) «Народження героя» (; 1930) «Висоти» (; 1930) «Твори. Т. 1-2» (; 1931) «Напередодні» (; 1933) «Розповіді товаришів» (; 1933) «Баташ і Батай» (; 1940) «Гвардійці» (; 1943) «Гармата Югова» (; 1946) «Гори і люди» (; 1947) «Вони стали гвардійцями» (; 1950) «Заграва» (; 1952) «Син партії» (; 1956) «Ранок Совєтів» (; 1957) «Сучасники» (; 1958) «Вибрані твори у 2 томах» (; 1958) «Зв'язок часів» (; 1962) «Справи сімейні» (; 1963) «Вибране у 2 томах» (; 1972) «Вибрані твори у 2 томах» (; 1980)
Нагороди
Медаль «За оборону Москви» (1944) Орден Трудового Червоного Прапора (1958)
Література
Лексикон русской литературы XX века = Lexikon der russischen Literatur ab 1917 / В. Казак ; [пер. с нем.]. — М. : РИК «Культура», 1996. — XVIII, 491, с. — 5000 экз. — . Воспоминания о С. А. Есенине
Примітки