Вōвковоï авадь ВовковóїКарпаторусинскі поселеня // Лішта сел и варошув у Централнуй Европі, де днесь бывавуть вадь даколы бывали Карпаторусины // Кроатика – Будапешт, 2021 () — село в Ужгородьскому раёні Закарпатьскӯй области Украйны.
Полога, географія Село Вōвковоï є за 20 км. на юго-восток од Ужгорода, за 1,5 км. од автодороги М06 -Е50. Входить у Середнянську селищну громаду (Середнянська ОТГ- об'єднана територіальна громада), до якої щи входять ай села: Андрашовці, Анталовці, Вирхня Солотвина, Гойдош, Дубровка, Ірлява, Кибляри, Лінці, Ляхувці, Пацканьова, Худльово, Бачово (Чабановка), Чертеж и центер громади- селище Середньово (Середнє). Вōвковоï сосѣдувуть із селами Ужгородського раёна: Дубровка, Руські Комаровці, Нижньоє Солотвино ай из селищом Середньово (Середнє).
Імня ай исторія Теперïшнёй украйньской імня села - Вовкове хоснуєся офицѣально из 1946 року, кади совєтськими украинськими кодифікаторами село боло переименовано и дустало ийсе імня, послі приєднаня (анексиї) Підкарпатської Русі от Ческословенскої республіки до Союза РСР - Украинської РСР.
Историчноє імня села є — Вōвково́ї, котрой містна, корінна чилядь хоснує ай и типирь у наш час у своюй живуй бисіді.
У исторії боли щи ай такі імня села: Valkaja, Walkaya, Veka, Vovkovija,Vovkoviji,Vlkovyje, Wolkowá, Волковоя, Volkoviji, Волковой, Вōвково́ї, Ungordas (мадярськ.: Унгордаш).
У часи XIV-XIХ стороччях село ся назовало: Valkaja, Walkaya (Волкойо). Йсе змадяризованоє імня, што пушло от словянського слова «вовк» (Vъlkъ, Волкъ).
Из Х-го стороччя село, як и ушиткоє Пудкарпаття, боло у власти Мадярського кральовства.
Першоє писаноє споминаня за село боло на зачатку XIV-го стороччя - у 1314 році: "село належало шляхетському роду невідомого походження, який назовався Кішшураньї (Kissurányinak) од свого маєтку в комітаті Берег. Пузніше, як на обмін, пушло у власность Ішпана Шандора Тороняї (Toronyai Sándor ispán), чиї потомки, фамилія Часловці (Császlóciak), володіли ним з тих часу аж до свого вумирання (у 1444 р.).Magyar Történelmi Társulat, Századok folyóirat – 1985, Engel Pál "UNG MEGYE TELEPÜLÉSVISZONYAI ÉS NÉPESSÉGE A ZSIGMOND-KORBAN" (Adatok Magyarország középkori demográfiájához) // Угорське історичне товариство, журнал Századok- 1985, Енгель Пал «ЗАСЕЛЕННЯ ТА НАСЕЛЕННЯ ОКРУГА УНГ В ЕПОХУ ЖІГМОНДІВ» (Дані для середньовічної демографії Угорщини) (сторінка 978 -...) / library.hungaricana.hu/en - Є щи ай письмові споминаня за село, датовані тим же 1314 роком, де писалося про судові тяжби, діла межи дворянами за маєток Valkaja (Volkouya).Szőcs Tibor, A nádori intézmény korai története 1000-1342 - "Subsidia ad historiam medii aevi Hungariae inquirendam 5". (Budapest, 2014) IV. Az ország nádorától az „ország nádoráig” (A nádori intézmény vázlata a 12. század végétől 1343-ig) // Рання історія палацової установи 1000-1342 - "Посібник для дослідження історії середньовічної Угорщини 5". (Будапешт, 2014) IV. "Від палатину країни до «палатину країни»" (Нарис палатинської інституції з кінця 12 століття до 1343 р.); (сторінка 110 ) / library.hungaricana.hu/en у 1363 році, коли в папірьовому джерелі споминано село (за його челяднику) A nagykállói Kállay-család levéltára II. kötet (Budapest, 1943)// Архів родини Каллай з Надькалло II. том (Будапешт, 1943) (сторінка 106) / library.hungaricana.hu/en: 1363. június 3. "...Lack fiainak: Miklós és Pál mestereknek, ungmegyei ispánoknak alispánja: nagymihályi [de Nogmichal] Lőrinc fia: György mester és a négy szolgabíró bizonyítják, hogy császlóci [de Chaslouch] László fia: János mester officialisa: Tamás ura nevében tiltakozott az ellen, hogy gerényi [de Keren] Drugeth Miklós fia: János mester fogságba vetette urának három valkajai [de Valchoya] jobbágyát: Kozmát, Pált és Jákót [Jacou], akik közül Kozmát lefejeztette, a másik kettőt pedig fogva tartja". ...(Papíron, öt zárópecsét darabjaival.) - (("Сини Лака: Міклош і Пал пудмайстри, ішпани з Унг-медьє (округу Унг): син Льоурінца з nagymihályi [de Nogmichal]: майстер György та чотири кріпаки доводять, же син Ласла із Császlóc [de Chaslouch]: János майстер officialisa: од імені свого пана Тамаша протестовав проти того, же син Міклоша Другета із Ґереньї [де Керен]: майстер Янош їмив ай запер трьох кріпаку із Valkaja (valkajai [de Valchoya]): Козьму, Пала та Якоба [Якоув], з яких обезголовив Козьму, а двох других їмив и тримав. ..." (На папірі, из фалатками п'яти печаток")).
Ай у 1381 році за село Valkaja споминано у письмовуй грамоті- повідомленньови королю Лайошу І (I. Lajos király) про вуконання його наказу про установлення межі на дворянських зимлях (маєтках) - межи селами Helmec (Хомці) і Valkája (Волкойо), межи якими встановлювалася межа (готар, кордон) по Szlatina patak (Слатіна поток, теперішня назва-ріка Солотвинка). Ай и у туй письмовій грамоті споминаться ріка Веля (Vylie patak, поток), ай село Дубровка (Dobróka(?) [Dobraua]).A nagykállói Kállay-család levéltára II. kötet (Budapest, 1943) // Архів родини Каллай з Надькалло II. том (Будапешт, 1943) сторінка 200 / library.hungaricana.hu/en 1381. január 25. "...hogy Helmec és Valkája között a Szlatina patak a határ, és Valkája birtok harmada is a helmeci nemesek tulajdona"... ... "...між Хелмеком і Валкая кордоном є потік Слатина, а третина маєтку Валкая належить дворянам з Хелмец..."
Близь у села бола виниця у маєтку Мігаля Часловці недалеко от урочища "Гурка", справа од ріки Виля (В'єла) - первоє писаноє споминаня за тоту виницю боло у 1421 році).Borsa Iván: Zsigmondkori oklevéltár VIII. (1421) (Magyar Országos Levéltár kiadványai, II. Forráskiadványok 39. Budapest, 2003)// Борша Іван: Архів грамот періоду Сигізмунда VIII. (1421) (Публікації Угорського національного архіву, II. Публікації джерел 39. Будапешт, 2003), сторінка 167 /library.hungaricana.hu/en 1421. Máj. 25. (лат.) "...pluribus metis cursualibus erectis veniret ad finem cuiusdam vinee prefati Michaelis de Chazloch in territorio pretacte possessionis Valkaya existentis "... ..."після того, як поставив кілька цілей, він дійшов до кінця виноградника вищезгаданого Міхаеля де Часлоуц, на території, яка раніше належала Валкая" ...
У XV стороччі селом управляли панські фамилії дворян Часловці (Császlóci) ай Каллаї (Kállai, Kállay).
У 1427 році панська фамилія Часловці мала ай хосновала там 19 фалату земли, на якуй робила чилядь. Ай мали там тагди хижу шолтейса. (Шолтейси— йсе боли люди, котрі у давньому часі занималися заселенням чиляді по селах).
Май пузніше, у XVI стороччі, село боло у власти известної фамилиї Іштвана Добо, котрѣ мали ай Середнянський замок, ай тоже и вшитку Середнянську домінію (типирішні села в Ужгородському раёні: Руські Комаровці, Ляхувці, Худльово, Дубровка, Бачава, Ірлява, Кібляри, Лінці ай Андрашовці). У XVII стороччі - у часі кади фивниками Пудкарпаття бола фамилія Другети (и ихнї потомки) - се боли тяжкі часи и для краю, и для села.
Май тяжжі часи прийшли тагди, кади зачалася Націонално-освободительна война народу Мадярщини против австрійської монархії (1703—1711 року) пуд руководством князя Ференца ІІ Раковці. У повстанському войську ай лейб-гвардії князя Ференца ІІ Раковція активно войововали, помогали му ай містна чилядь-русини. У своїх книгах-мемуарах «Записки про войну в Мадярщині из 1703 року до її кунця» князь Ференц II Раковці из великов теплотов и благодарностію споминав за русину-куруцу, як за «найвірніший народ» (лат.:"Gens fidelissima"), котрі, «тисячами вступали у його войсько, ай же и «за руським обичаєм вни ся хрестили». Князь Ференц ІІ Раковці писав: «За пару дну гу мні прийшли три тисячі русину. Они боли и без читавого оружія, ай майже и напув голі боли, но айбо лишили свої хижі и фамилії, сімні ай діти. Вни боли такі бідні, же хибай мали лем свою душу собі у власності. Преданость русину бола велика, вни вливалися у моє войсько і булше не одставали од мене. Кіть не мали пушок, то брали и мечі, ці ай вили и казали же хочуть жити ці и умерти зо мнов». Близь коло села найшли гроші (монети) 1705 року, што хосновалися за часу Націонално-освободительної войни, повстання народа Мадярщини против австрійської монархії (1703—1711 р.р) - (ту є на фото).
Послі тої войни, подавленя повстання куруцу австрійськоє імператорськоє войсько фурт робило жестокий карательний терор против учаснику сього постання – ай і тих русину-куруцу жительох Ужанщини, котрі помагали князьови Ференцови ІІ Раковційови. Послі того терора дакотрі села там на Ужанщині ставали майжек ги безлюдні, ці вунищені, а дагде чилядь поутікала. Так боло бізувно и із селом Valkaja (Волкойо). У 1715 році там боло лем 8 (вусям) селянських двору, котрі платили у казну. А 1717 року-не боло ани єдного.
По тих, таких дост трагічних рокув, заселення села ишло помалу. Щи у 1751 році там жило лем 4 (чотири) фамилії, котрі боли вуходцями из села Туриця, што на Перечинщині. У тоті часи малочиселна сільська чилядь ходила ся молити на Службу Божу до церкви у сусідньоє село Ляхувці.
У кунци XVII стороччя - началі XVIII-го стороччя - иппен дись у тоті смутні ай тяжкі часи повстання, войни ай терора австрійських вояку и вунищовання русинської чиляді-куруцу, священником у селі у церкви (од 1690 року- по ???? рук) бов о.Іштван Кріспаї. Так, же у тот час, село мало и свого священника, ай и свою церьков (деревляну). Пак потом и довго у тот смутний час священника не боло, аж до 1753 року. Лем у другуй половіні 18-го стороччя ( послі 1750-их рокув), за часу австрійської імператриці Марії Теризії, зачалося май активноє заселення села. Ай из помуччю нових шолтейсу дворянської фамилії Гіланьі (Ghillа́ny). Тагди фурт ишла гу горі и кулькость чиляді у селі, но ай так - и вірнику, котрі ходили до церкви. У тот час, кади стало булше чиляді у селі - то видав и зачала ся иззясь, наново правити ай Служба Божа у своюй (може у новуй, ці обновленуй) деревлянуй церкви. Ай и бов уже и священник - ож из 1753 року бов - о.Константин Тезаровскі, котрий правив священником у селі в роках: 1753-1760.
На австрійськуй топографічнуй мапі, складенуй у 1782-1785 рокахТопографічна мапа Königreich Ungarn (1782–1785) - First Military Survey// Угорське королівство (1782–1785) - Перший військовий огляд /maps.arcanum.com (Історичні карти онлайн), иппен там де є типирішньоє село - мож увідіти написаноє тагди його імня – «Veka», што возможно же є даяким ці куртшим ці зміненим його імням–Valkaja. И якоє -Veka, возможно, же использовав у тот час на мапі австрійський картограф. На мапі видко ай імня ріки -«Vela» (ріка Веля, В'єла), што є на мапы із правого боку од села Veka). З правого боку на атуй мапі видко ушиткий список сіл, што суть на нюй позначені, ай и село з имням-"Veka". Добрі видко на туй мапі и позначення хиж сільської чиляді (16 шт. позначки-коцки), ай видко и позначіня, ож же де бола тагди сільська церьков (є то позначеной ги хрестиком).
На єднуй із топографічних карт за часу Імперії Ґабсбургу (за XIX стороччя) імня села позначеноє як Wolkowá (Волкова)Топографічна мапа. Hungary (1819–1869)-Second military survey of the Habsburg Empire // Угорщина (1819–1869) - Другий військовий огляд імперії Габсбургів . /maps.arcanum.com (Історичні карти онлайн).
У XIX стороччі хосновалося імня — Valkaja (Волкойо). Йсе імня боло позначеноє на австро-мадярськуй топографічнуй мапі Ужгородського повіту (округа) (мадярськ.: Ung Vármegye).Село Valkaja (Волкойо) на австро-мадярськуй топографічнуй мапі Ужгородського повіту (Ung Vármegye, ХІХ стороччя)
Імня села - Valkaja (Волкойо) мож увідіти у книжки мадярського вученого Елека Фийнеша «Географічний словник Мадярщини», 1851 рук вудання. (Fényes Elek, Magyarorság Geographiai Szótára, Pesten 1851).Елек Фийнеш «Географічний словник Мадярщини» 1851 (Fényes Elek, Magyarorság Geographiai Szótára, Pesten 1851 / www.arcanum.hu У переводі ай упорядкуванні тої книжки вученим-дослідником крайової історії Закарпаття Йосипом Кобальом про село є така информація: