Jurij Ławrinenko, (ur. 3 maja 1905 we wsi (powiat zwinogródzki guberni kijowskiej) – zm. 14 grudnia 1987 w Nowym Jorku) – ukraiński literaturoznawca, krytyk, eseista, autor pojęcia rozstrzelane odrodzenie (ukr. Розстріляне відродження) i zbioru literatury ukraińskiej lat 1917–1933, opublikowanego w 1959 pod tym tytułem w języku ukraińskim nakładem Instytutu Literackiego z inicjatywy Jerzego Giedroycia i Kultury.
Wybrane prace Василь Елан-Блакитний (1929) Василь Чумак (1930) Творчість Павла Тичини (1930) В масках епохи (1948) Соціалізм і українська революція (1949) Український комунізм і совєтсько-російська політика супроти України: анотована бібліографія, 1917–1953 (1953) Розстріляне відродження: Антологія 1917–1933. Поезія– проза– драма– есей. Wyd. I Paris 1959, Instytut Literacki, wyd. II Київ 2001, Просвіта, wyd. III, Київ 2007, Смолоскип, Зруб і парости (antologia) (1971) Василь Каразін – архітект відродження (1975) На шляхах синтези клярнетизму (1977) Павло Тичина і його поема "Сковорода" на тлі епохи» (1980) Чорна пурга (wspomnienia) (1985)
Bibliografia Лавріненко Юрій Андріанович. [W:] Енциклопедія історії України: Т. 6. Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. Київ: Wyd. «Наукова думка», 2009, s, 13-14. . Jerzy Giedroyc: Emigracja ukraińska, Listy 1950-1982. Warszawa: Czytelnik, 2004. .
Kategoria:Ukraińscy krytycy literaccy Kategoria:Ukraińscy literaturoznawcy Kategoria:Ukraińskie ofiary prześladowań komunistycznych 1917–1991 Kategoria:Urodzeni w 1905 Kategoria:Zmarli w 1987 Kategoria:Pochowani na cmentarzu w South Bound Brook